Візьми мене з собою, Осінь,
У твій п’янкий янтарний рай,
Нехай у мить гірку твій пломінь
Зігріє плечі, наче шаль.
Візьми мене у мідну річку,
Що розлилася вдалині,
Я там сховаюся від вітру,
Що жалить душу в чужині.
Візьми з собою до багаття
Духмяних стиглих горобин,
Можливо, там мої благання
Нарешті втратять свій полин.
Ти приготуй, будь ласка, Осінь,
Свій чародійницький напій.
Щоб він, немов відрадний допінг,
Дав віру райдужних надій!..
Вiзьми з собою
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124092807040
Свидетельство о публикации №124092807040
Рецензии