Розчарована любов

«Горда і красива лань, одного дня зустріла свого коханого. 
Віріла йому як нікому ніколи раніше, 
відкрила йому своє серце і душу та безмежно йому віддала. 
Віріла, що він ніколи її не підведе і що вони завжди будуть разом (ворота раю). 

Думала, що вони створені один для одного, 
і вірила, що їхня енергія та зв’язок душ триватимуть вічно. 
Вона була впевнена, що мають однакові думки, і вважала, 
що її коханий розуміє її, навіть не кажучи нічого. 

Здавалося, що він знає, чого вона хоче, і без слів, 
без будь-яких зусиль, здійснював її бажання. 
Безмежно йому довіряла і дуже вірила в їхнє кохання. 
Однак одного дня, без жалю і співчуття, 

її коханий сказав, що не любить її, і щоб вона збирала свої речі та йшла. 
Без пояснень, без закидів. Лань відчувала, що на місці вмирає від болю. 
Біль вразила так глибоко, що в ту мить вона забула говорити. 
Вона ніколи не очікувала зради від коханого. 

Без жалю він зруйнував довіру, відданість любові, прихильність і 
доброту і на місці її розп’яв. 
Вона намагалася висловити свій біль, але він ігнорував її і лише стверджував, 
що почуття не збігаються і їхні шляхи розходяться. 
Відтепер кожен піде своїм шляхом. 

Щоранку та щовечора, поки все місто спало, 
Лань душила свою біль і розчарування. 
Вона сподівалася, що біль мине, що забуде про все, 
що все це був лише поганий сон, що її коханий не підвів її довіру. 

Але її незагойний біль і жалю з кожним днем лише зростали. Кожен день її душили, 
тягнули на грудях, і вона переживала нескінченне пекло. Лань щоранку прикинулася, 
що все гаразд, і одночасно усміхалася всьому світу, що вона абсолютно в порядку, 
але при цьому приховувала свій пекельний біль, зраджену і поранену душу». 

Птиці, яким один раз зламають крила, ніколи не злетять.