Иван Франко. Свободные сонеты. Смешон сей мир!

Смешон сей мир! Ещё смешней поэт,
В сём мире всё всерьёз хотящий брать,
В пустой погоне, в суете сует,
Стремящийся и ум, и честь сыскать.

Смешон сей мир! Здесь гнёт — законом звать,
А честный труд — в гнилую рвань одет;
Имей же он хоть крошки на обед
С столов богатых, чтоб живот напхать,

То был бы сыт и не терпел нужды он.
Смешон сей мир! Горсть лодырей надменно
Себя считает миром, господином

Всея земли и центром во вселенной!
Смешон поэт, что бы хотел, зла кроме,
Зрить в мире правду, честь, ума здоровье.

1881




Смішний сей світ! Смішніший ще поет,
Що все в нім хоче серіозно брати,
Що в тій погоні до незвісних мет
Розумну думку рад би відшукати.

Смішний сей світ! В нім правом – дикий гнет,
А чесна праця в перегнилі шмати
Вкриваєсь, а коб мала лиш відмет
З страв дармоїдів, щоб живіт запхати,

То мала б доста для потреби свої!
Смішний сей світ! Неробів горсть мала
Себе вважає світом, паном всьої

Землі і ціллю всього, що на світі!
Смішний поет, що хтів би, окрім зла,
В тім світі правди й розуму глядіти.

1881