Сіль, мило, парафін та сірники
Побачила у бабці на горищі.
Вона сказала, все це на віки,
Якщо війна, і там не займуть миші.
А поруч з тим, що конче необхідно,
Ікони зв'язані були, лице в лице.
Потреба в них, нужденність, необхідність
Не скоро надійшла кінець кінцем.
Коли змінились хазяйни у домі,
Старі запаси перейшли в смітник,
Під рушником засяяли ікони,
І прояснилось від рясних молитв.
Та знов війна, а люди не готові,
Це покоління не збирає впрок.
Запалені стоять свічки воскові, що
І доля з всіх запитує урок.
Там я у віці бабушки своєї,
Не маючи онуків у війну,
Живу метеликом на тонкій паралелі,
Та відчуваю за усе вину.
Потреба світла в кожній є біді,
Немає атеїстів у окопах.
Коли ж лунає: чуєш, Господи?
Нікого поруч, як після потопу.
Роззброєні, наївні дураки,
Та здатні вірить що уже потужно!
Носіть в собі ті кляті сірники.
Бо полум'я рятує безоружних
Запаси
© Copyright: Ассоль Шульженко, 2024
Свидетельство о публикации №124092501203
Свидетельство о публикации №124092501203
Рецензии