Ирина Орлова
Присвячується сельським жінкам .
Вони працюють доки можуть,
На похорон складають загодя.
Надіються на валю Божу,
І знають доля - то є земля.
По лікарям вони не ходять,
Жартують самі між собою.
Назбірану за роки мудрість-
Висловлюють , кажуть ,говорять.
І посмішка їх розквітає,
Від знаку уваги малої.
Шевченко в рушниках в углу вітає
Без села не булоб України такої.
Де немає смутку і печалі ,
Де тільки вічне життя ,
До зустрічі з незвідним краєм-
Вони готуються ззагодя.
Вони вмирають наче квіти ,
Без істерики, без метушні.
Душа у вирій просить вийти,
Від життя і земної краси.
І прийде людей не багато,
Байдужі і серце невлад.
Свічка горить - лице освіщає ,
Хата старенька, засумленний сад.
Старенька бабусина хата,
Горіхи збираю я під дощем.
Дерева поруч стоять як варта,
Золото осені - не сяє вогнем.
3.09.24.р
Ирина орлова
© Copyright: Игорь Денисенков 2, 2024
Свидетельство о публикации №124092100728
Свидетельство о публикации №124092100728
Рецензии