Я восени прийшла у це життя,
Мабуть, тому люблю найбільше Осінь,
Люблю за все, бо я – її дитя,
Я – жовте листя, горобиний пломінь!
Ніколи не сумую у дощі,
Відпочиваю серцем у негоду,
Готую каву, пироги, борщі,
Приборкую енергію нервову.
Милуюсь довго листям золотим,
У шелесті ловлю акорди щастя,
Люблю світанки і туманів дим,
Степів і гір довершене убрання.
Люблю осінні дні без метушні,
І прохолодну ніч, і вечір тихий,
І в будні, і в жадані вихідні
У спогад лину мирний і щемливий.
Утомлена спекотою душа
Радіє кольорам на оксамиті
І відчуває, як дзвенить струна,
Вбираючи елегії майстрині…
Я Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124092003846
Свидетельство о публикации №124092003846
Рецензии