про блаженних

Я народи;вся у це;й сві;т блаже;нним, блаже;нним,
За;мість пелю;шки одра;зу спови;тим по ши;ю у жа;ль.
Сві;т навали;вся на пле;чі наше;стям страше;нним.
А під нога;ми змія; по;між ді;лом шипі;ла: "ужа;ль!".
Сві;т мій відкри;вся брудни;м і сумни;м, повоє;нним.
Як я бажа;в цьо;му сві;ту мело;дій весе;лих пісе;нь.
Ма;ло я ба;чив навко;ло оче;й потає;мних —
Бі;льше таки;х, що на ме;не диви;лися як на міше;нь.
Се;рце сприйняло; цей сві;т без вага;нь непроще;нним.
Ба;чите, скі;льки знаме;н над моги;лами вже; майоря;ть.
Шля;х від Голго;фи до Па;ски таки;й нескінче;нний.
Ті;льки нема; що навза;єм уби;вцю уби;вці проща;ть.
Я зрозумі;в, що цей сві;т, як і ти;, незбагне;нний,
з пе;ршого по;диху, до; прохоло;ди оста;нніх склепі;нь.
І залиша;ю цей сві;т я тобі; неспасенни;м.
Ча;су зама;ло в неді;лю, дару;йте, для ци;х воскресі;нь.


Рецензии