Иван Франко. Тюремные сонеты. Тюремная культура
Стальные двери, и не счесть ментуры[1]
(А всё — чтоб не общались инквизиты),[2] —
И тут сказался всё ж наш век культуры.
Тут телеграф есть свой, без лент и клавиш.
Весь аппарат — стена и чопик малый,
Из «дома» в «дом» идут по нём сигналы
(Культуры тоже плод, echt österreichisch),[3]
И почта ночью из окна в окно
Бесплатно хлеб гоняет, барахно,
Само собою — письма, чай, табак.
Бывает, заскребёт в дверь и дубак[4]
И в щель кормушки «ксиву»[5] быстро всунет,
И с тем в глаза слепой Фемиде[6] плюнет.
20 сент[ября] 1889
[1] Мент — здесь в устар. знач.: тюремный надзиратель. Ментура (собир.) — менты.
[2] Инквизит (ирон.) — подследственный. От лат. inquisitus "расследуемый".
[3] Чисто австрийский (нем.).
[4] Дубак — тюремный надзиратель.
[5] Ксива — здесь: записка, письмо.
[6] Фемида — в древнегреческой мифологии богиня, супруга Зевса, первоначально — олицетворение обычного права, нормы поведения, позднее — богиня правосудия. Изображалась с повязкой на глазах (символ беспристрастия) и весами в руках.
Хоч в криміналі крати, грубі мури,
Ковані двері, варти й не злічити,
А все, щоб не змовлялись інквізити –
То таки й тут озвавсь наш вік культури.
Тут телеграф є свій – і досконалий!
Весь апарат – стіна й кавалок тріски,
І з казні в казню йдуть по нім сигнали.
Се теж культурний виплід, «echt» австрійський,
І пошта йде з вікна в вікно поночі,
Безплатно перевозить хліб, «маняти»,
Тютюн, огонь – про письма й не казати.
Бува, й сміттяр при дверях заскребоче
І крізь шпару «грипсанку» спішно всуне,
І тій Теміді в сліпі очі плюне.
20 сент[ября] 1889
Свидетельство о публикации №124091805907