Не називай мене своїм світлом,
І в полуденную спеку до себе не клич,
Я завітаю до тебе вночі стиглим вітром,
І заблукаю в оселі твоїй віч на віч.
Назавжди поселюсь у тебе в серці,
І не піду, не зраджу, за поглядом мить
Місячним сяйвом на твоїй стежці,
В відвертості ночі з тобой говорить.
Не називай мене своїм сонцем,
Я з зорями приходжу знову в твої сни,
Твоїй душі я буду ніжним охоронцем,
Як погляд теплої квітучої весни.
Без сумнівів назавжди я залишусь,
В твоїй душі, в думках з тобою й наяву,
Втішаючи тебе сама любов'ю втішусь,
І вже ніколи я від тебе не піду...
Не називай мене
© Copyright: Алена Наркулова, 2024
Свидетельство о публикации №124091803954
Свидетельство о публикации №124091803954
Рецензии