Иван Франко. Тюремные сонеты. В те дни, когда...

В те дни, когда, как будто рыба в бредне,
Мой вольный дух в застенке тесном бьётся,
И хлад смертельный в душу аж крадётся,
И некому взбодрить её, согреть мне,

Одна лишь остаёшься ты со мною,
Мужичья* песнь, тягучий плач народа,
И сердцу моему полегчит вроде,
В один болея такт с народной болью.

О ты, кристаллизованные стоны,
Ты, слёзы, перелитые в алмазы,
Ты, вздохи, вдменные в глухие тоны!

Не покидай меня в часы такие!
Дай сил, чтоб те безумства, муки, грязи
Глубин моей души не помутили!

8 сент[ября] 1889


* Мужик (устар.) — крестьянин.




В тих днях, коли, неначе риба в сіті,
Мій вольний дух в тісних тих стінах б’ється,
Смертельний холод в душу аж крадеться,
І нікому потішити, огріти,

Одним-одна лишилася мені ти,
Мужицька пісне, в котрій люд весь плаче,
І мому серцю легшає неначе
З народним болем в один такт боліти.

О ви, кристалізованії стони,
Ви, сльози, перетоплені в алмази,
Зітхання, влиті у тужливі тони!

Не покидайте ви мене в тій хвили!
Кріпіть, щоб ті безумства, муки, врази
Мойого духу глиб не помутили!

8 сент[ября] 1889