Иван Франко. Тюремные сонеты. Как я вас ненавижу

Как я вас ненавижу, вы — машины,
Дробят что кости, сердце в груди рвут,
Людей как прут ломают и — рекут:
«Что ж, мы не виноваты! Мы невинны!

Такой в нас механизм-с, мы должны-с!
Обязаны-с! В самих не раз вся суть, ах,
Возмущена… Что ж сделаешь! Не будь, ах,
У нас цепей-с, пстоятельств-с, семьи-с...»

Как я вас ненавижу, дорогие,
За то что служите неправде, гнили, —
Неважно, в злой ли или в доброй вере!..

Нет, те, что в доброй вере служат, — те
Мне ненавистны в наибольшей мере,
Как золотые цепи — на рабе.

9 сент[ября] 1889




Як я ненавиджу вас, ви машини,
Що трете кості, рвете серце в грудях,
Вбиваєте живую душу в людях
І потім кажете: «Що ж, ми не винні!

Нас на такі заведено пружини,
Ми мусимо! В самих не раз вся суть, ах,
Бунтується… Та що робить! Не будь, ах,
У нас тих пут, становища, родини»…

Як я ненавиджу вас, добрі, щирі,
Що служите неправді, підлоті –
Чи служите у злій, чи в добрій вірі!..

Ні, ті, що в добрій вірі служать, ті
Ненависні мені в найбільшій мірі,
Як на рабі тім пута золоті.

9 сент[ября] 1889