Иван Франко. Тюремные сонеты. Сижу в тюрьме, как

Сижу в тюрьме, как в скрадке зверобой,
Здесь всякий зверь передо мною мчится,
Не прячется в испуге, не таится,
Показывает, в чём горазд есть кой.

Лиса — здесь вор, не праведник святой,
И волк — не музыкант, — простой убийца,
Медведь — злой живодёр и кровопийца,
Забыл про танцы и про бубен свой.

Здесь все — голы́ и личность видна всяка,
Как будто без мундира и без фрака.
Они и облик сбросили людской.

Точу я в скрадке маленькие стрелки
И верный лук натягиваю мой, —
Ну, берегись, зверьё! Стрелок я целкий!

9 сент[ября] 1889




Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець,
Усякий звір поперед мене мчиться,
Не криється від мене, не боїться,
Показує, в чому хто є мистець.

Лис – злодій тут, не скромник, не святець,
І вовк – не музикант, а просто вбійця,
Медвідь – дерун і лютий кровопійця,
Забув про жарти, бубен і танець.

Тут всяку видно наголо особу,
Мов фрак роздівши й мундур урядовий.
Вони і людську скинули подобу.

Я в засідці дрібнії точу стріли
І напинаю лук свій, все готовий –
Ну, бачність, звірі! Не хиблю я ціли!

9 сент[ября] 1889