Здається, літо це без меж,
і холодів не буде зовсім.
З яскравості легких
одеж
Я вірю в неминучу осінь.
Хоч не вщухають цвіркуни,
подвійні брязкальца їх чутно,
Буває порожньо мені,
Та й без причини абсолютно.
Все, що не є, втрачає сенс,
Рухливий час шукає вади.
Можливо, винуватий стрес,
Причини віднайдуться завжди.
Можливо ті, хто відійшли,
Назад шукають шлях невпинно
А ми у шумі на землі
Не чуєм їх, та й не повинні.
Та все ж у ніч невпинно зве
Де вересень доходить краю
Щось призабуте і живе,
Щось на межі любові й жалю
Без меж
© Copyright: Ассоль Шульженко, 2024
Свидетельство о публикации №124091507084
Свидетельство о публикации №124091507084
Рецензии