про дюни танго та волошку
і радє;йка не ка;же відкі;ль.
А у «да;шки» віді;рвані со;шки,
і повзу;ть бузу;віри зусі;ль.
А кали;нові гро;на — черво;ні,
і ти; люби;ш мене; недарма;.
Ще; є со;тня в «улі;тці» патро;нів,
а у се;рці ще; ку;лі нема;.
Ненаро;шно прилі;г, не наро;шно,
ох, не постіль шовкова гілля.
Тут навко;ло — воло;шки, воло;шки
і зозу;ля кує; навмання;.
Втім, ще ра;но, зара;но, зара;но
до проба;чення і до загу;д.
Я; ще; ся;ду за фортепіа;но,
і зігра;ю шопе;нів етю;д.
Ми; верне;мось удво;х до Пала;нги,
де буршти;нова сі;ль на губа;х.
і на дю;ні станцю;ємо та;нго,
хто; на ми;лиці, хто; на нога;х.
(світлина: Мікалоюс Чюрльо;ніс. «Рай», 1909)
Свидетельство о публикации №124091506480