Азову
із холо;дних, як сме;рть батаре;й,
і без си;л цілува;ли іко;ну,
а;би вжи;ти засо;хлий єле;й.
Ми від плу;га схова;ли чепі;гу,
похова;ли оста;ннього пса;,
та пішли; ми по мо;крому сні;гу
з Маріу;поля на небеса;.
Ми верне;мся до мі;ста Марі;ї
за вітра;ми соло;них штормі;в,
як уда;ча наси;лу поспі;є
відлуни;тись на кли;ч журавлі;в.
Пробіжи;м ми по бі;лому сні;гу
і за на;ми весе;ле щеня;
пря;мо в не;бо стрибне; із розбі;гу,
де блаки;ть не уби;ла війна;.
світлина: Архіп Куїнджі. Після бурі.
Свидетельство о публикации №124091502907