Від літа ще лишилося тепло,
як гвинтокрили пролітають мухи.
Загублене культурою село
лицює свого драного кожуха…
І Вовча утонула в бур’яні,
така глибока – жабі по коліна.
Сидить ота на обгорілім пні,
утупившись у чорторий од міни…
Удалині чорніють Бурхани,
життя згоріло, ніби соломина.
Залишилися довоєнні сни
і до батьків помітна ледь стежина.
Уже рокИ зозуля не кує,
напевне голос втратила від горя.
Зате сирена виє про своє –
серцЯ то плачуть у небеснім хорі…
13.09.2024
Вдома
© Copyright: Олександр Мачула, 2024
Свидетельство о публикации №124091304782
Свидетельство о публикации №124091304782
Рецензии
