О, сонце осіннє!
Яке ж ти буваєш ласкаве!
Мінорно голубиш
І в серці, як нота, звучиш!
Таке мелодійне,
Спокійне, у міру яскраве,
Промінням спокуси
Нагадуєш лагідний бриз.
Тебе відчуваю
На скронях, губах, на волоссі,
Чутливо цілуєш
І гладиш любовно чоло.
І я забуваю
Нестерпні життєві голоблі,
Нудотливий будень
Звільняє з пекучих оков.
Кокетливий промінь
Торкається подихом ніжно,
По струнах душевних
Проводить незримим смичком.
І музики повінь
Мене огортає магічно,
У хвилях блаженних
Знімає печалі синдром…
Осiннe сонце
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124091207122
Свидетельство о публикации №124091207122
Рецензии