про iнiй

Мі;сто за плі;т епіде;мії бу;днів
ли;не шляха;ми троле;йбусних лі;ній,
ма;йже безлю;дним стає; пополу;дні
під завива;ння сльота;вого сту;дня.
Ніко;го по;руч зі мно;ю навко;ло.
То;й, хто Ніхто;, ма;є жа;ль до ніко;го.
На;що мене; ти, знайшо;вши, поки;нув
в передоста;нню, чи пе;ршу годи;ну?
На;що я ма;рю відто;ді дони;ні
зно;ву поба;чити в ши;бці дівчи;ну?
Ві;ї. Над ві;ями — ся;ючий і;ній.
Як позабу;ти про о;чі так;ї.


Рецензии