Нарешті – дощ! Мені не сумно,
А якось легко навпаки!
Ще й краплі б’ють по вікнах гучно,
Немов зерно клюють граки.
І небо сіре, непогоже,
І сонця цілий день нема!
Та у душі натхненне форте
Дарує відчуття тепла.
Прибрала швидко спеку злива,
Немовби напустила чар.
Радіє навіть жовте листя,
Вбирає неба щедрий дар!
Листочки сяють, мов жарини!
Дощі лиш стимулюють драйв!
Не до наснаги їм згасити
Пожежу розмаїтих барв!
Нарештi дощ
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124091006939
Свидетельство о публикации №124091006939
Рецензии