Дивиться в очі й говорить,
що і не думав почути подібне до когось знов.
Коли і голос тремтить, і стигне у венах кров,
І червонієш, як лис від повсякденних розмов,
І мрієш щоразу, як в сон хилить.
Дивиться в очі й говорить,
й, хоч губи його тремтять,
Думаю, чи повірити, бо вже чула таке раз п'ять.
І щоразу розмова не означала діяти,
То ж, чи варто і цього разу такому вірити?
Дивиться в очі й говорить,
і погляд, немов магніт.
Думаю, чи залишиться поруч завтра, чи втече, як кіт?
Чи це дійсно те, якщо все почалось із драми?
Чи все з самого початку повинно бути ідеально?
Дивиться в очі й мовчить,
А я давно вже не вірю словам, вірю у дії.
Все, що можна почути говорить лише про мрії.
Вчинки ж мають фізичний вагомий зміст.
То ж, якщо ти тільки говориш -
краще просто тікай, притискаючи хвіст.
Балачки
© Copyright: Божена Ведмедовская, 2024
Свидетельство о публикации №124090906894
Свидетельство о публикации №124090906894
Рецензии
