Таiння
Життя роджає все – милується-всміхається,
Між пелюстками бавиться й втішається…
А світ радіє в розсипах, медуючи із кварт.
Воно буяє – таїться, суцвіттями купається,
Кров мріє на шипах, спалаючи в дух гарт…
Життя вінчає-зве – і любиться-кохається,
З світанками зорюється й зніжається…
Аж мліє в млості з солоду, чаклуючи на фарт.
Зерно зріва цілується, нектарами вмивається,
В плодах рясніє, щастями зриваючи азарт…
Життя спливає вже – і журиться, не грається,
У зраді цвіт краде: злодюється, не кається…
Колоду сіє ген і сліпнеться, зітхаючи без карт.
Жорно вбиває й рве – куйовдиться-смеркається,
Як помста тліє, гинеться, вмираючи на жарт…
Павло Гай-Нижник
8 вересня 2024 р.
Свидетельство о публикации №124090906599