Потяг “Вересень” швидко летить,
На пероні залишивши Літо.
Від ходи навіть серце щемить,
А в душі – незатишно і гірко.
Мерехтять опустілі поля,
Сонцем спалені трави на луках.
Над ярами згущається мла,
Віддається журбою у грудях.
За туманами – інший перон!
Скорий “Жовтень” – уже наготові!
Ліхтарів срібно-білий неон
Виграє, як зірки вечорові.
А за вікнами вітер свистить,
Каже: “Осінь – пора неминуча!
Це – життям передбачена мить:
Елегійна, барвиста, блискуча!”
І колеса йому в унісон
Почуття зберегти запевняють,
Твердять: “Осінь – яскравий півтон,
Хай же барви його звеселяють…”
Осiннiй маршрут
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124090904846
Свидетельство о публикации №124090904846
Рецензии