яка мужнiсть

Бува;є так, ще со;нце не зійшло;,
а по;вний мі;сяць вже; пану;є не;бом.
Змива;є зли;ва кві;т, лиша;є тло;,
за бе;зцінь маляру; воно; не тре;ба.
Бува;є так, ще со;нце не зійшло;,
а жа;йвір вже; так жа;лібно співа;є,
ляга;є ті;нь розлу;ки на чоло;,
і бі;льше зві;дти зо;всім не зника;є.
Бува;є так — зате;мнення пройшло;,
Траву; з поча;тку обруча;ють ро;си.
і Со;нце сві;тить, мов живе; тавро;,
захисника;м у не;бі Сараго;си.
(світлина: Франсіско Гойя. «Яка мужність!», 1814)


Рецензии