***

Не знаю, милий Едуарде,
Чим "зачепили" Ви мене:
Яскравий світ без Вас Безбарвний,
Ви-ніби сонце весняне,

Яке щоразу душу гріє,
Коли у сірість порина
Моя душа,-воно надію
Дає, як ранняя весна.

І знов в моєму серці квітень
Поселиться-і я живу
Й радію, як маленькі діти
Та казку бачу наяву.

Далеко Ви та ніби поряд
Знаходитеся увесь час
І я співаю в повний голос
Чергову пісеньку для Вас.

Хоч Ви далекі від мистецтва
Та надихаєте мене
Й весна завжди у моїм серці,
Навіть коли життя сумне.

І знов яскраве небо синє
Й промінчик теплий і м'який
Дає мені весь час надію,
Що світ цей зміниться сумний.

Скінчаться війни в цілім світі
Та зацвітуть сади всі знов
Й почнемо ближнього любити:
Світ нам дає лише любов.

Ненависть й гнів усе руйнують
Та безкінечно війни йдуть:
Лише Любов наш світ врятує
Та діти, що в цей світ прийдуть.

Й яскраві барви веснянії
Побачимо із вами ми:
Тож не втрачаємо надії
Й під час суворої зими.

Пітьма відступить неодмінно-
Сонце зігріє душу знов,
Коли в жорстокім світі Зимно, -
Врятує світ лише Любов!!!