Я є?.. чи я була?.. чи тільки буду?!
Крізь неміч тіла прогляда душа...
У суєті немає місця чуду,
а всі здобутки долі - півгрошА.
Ще день один... півмісяця... півроку...
Пройшло життя - на скронях сивина.
Чи я зуміла вивчити уроки?
Чи серце досі ще гризе вина?
Ні, не гризе. Я прийняла прийнЯтне...
І неприйнятне тАкож прийняла...
А те, що мої ноги часом "ватні" -
так пізня осінь бродить край села,
от-от і завітає скоро в гості...
Усе пізніше сонечко встає...
Немає сенсу застилЯти постіль...
Я є?..
***
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124090301998
Свидетельство о публикации №124090301998
Рецензии
