про русалчини затони Нiмфи...
сні;г стари;й — для ча;су ма;ри,
си;ні ба;ні нагорі;.
Чу;єш дзві;н — весна; поста;ла,
пло;мінь со;нця золота;вий
вимика;є ліхтарі;.
Зустріча;тись на стежи;ні —
і дони;ні, і відни;ні
із люди;ною люди;ні.
І коха;тися щоси;ли
мазунця;м на небосхи;лі.
Ли;ш зі;йдуться полови;ни —
Дзе;нь-дзе;нь-дзе;нь — поли;нуть дзво;ни.
Ста;нуть ма;ківки черво;ні.
Кві;т і зі;йде, і впаде;,
на;че зо;рі, у зато;ни,
де руса;лки до поло;ну
спокуша;ють де-не-де;...
(світлина: Джон Вільям Вотергаус. «Німфи знаходять голову Орфея. Ескіз», 1900)
Свидетельство о публикации №124082904559