Смуток
Я відчуваю смуток у собі,
Не тане він, на жаль, від спеки літа.
Душа шукає враження нові,
Та щось не йде така жадана втіха.
Я відчуваю присмак гіркоти,
Вона така буває неприємна!
Здається, світ не знає доброти,
А все життя – дорога напівтемна…
В мелодіях постійно чую сум,
Всі клавіші забарвлені у чорне.
Удень і вніч – пронизливий цей шум,
Мабуть, від нього вже і листя жовкне.
Десь поховались правильні слова!
Немов пташа з руки, знялась надія.
Коли скінчиться ця страшна доба?
Вологу стежку знов проклала мрія…
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124082607293
Свидетельство о публикации №124082607293
Рецензии