Віє серпень тихим смутком
Віє серпень тихим смутком,
Вже й темнішає раніш.
Біля річки пахне трунком,
Сірі хмари все частіш.
Захід сяєвом багряним
Прикрашає горизонт.
Вітер носиться полями
Сум виписує димком.
Часом хочеться глінтвейну
І домашнього тепла,
Щоб забути одіссею,
Що в бистрінь мене несла…
Пахне осінню в кімнаті…
Прийде вересень ось-ось,
Заховає у міражі
Гори, ріки і роздол.
Дощ нові навіє рими,
Осінь фарби підбере
І стежинками пружними
Літо спати відведе…
Вie серпень тихим смутком
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124082504126
Свидетельство о публикации №124082504126
Рецензии