про обручку та тривогу

Був троле;йбус, садо;к і огра;да
і сніжи;нки в узо;р діаде;м
на воло;сся кида;ла Палла;да,
зачаро;вана «ри;жим вогне;м».
Ми були;, як topo;лі, струнки;ми,
не похо;жі на і;нших з чоти;,
і слова;ми, таки;ми прости;ми,
позбува;лись ми німоти;.
Указа;ли топо;лі доро;гу,
сніг загла;див шпича;сті шипи;,
і надо;вго про глум і триво;гу
ми забу;ли навпро;ти біди;.
Під нога;ми засні;жені схо;ди
догори; визнача;ли судьбу;.
На свій па;лець за бо;жої зго;ди
я примі;рів обру;чку твою;.
світлина: Микола Глущенко. Місто взимку.
Перехрестя  Володимирської та бульвара Тараса Шевченка.


Рецензии