В павутинках меланхолії
В павутинках меланхолії
Ходить серпень по землі,
Вже видніється на обрії
Перший осені ескіз.
Все повітря пахне сливами,
Теплим дощиком грибним,
Над безрадісними нивами –
Сизе марево, як дим.
Літо мило усміхається,
Розливаючи нектар,
Та вже листячко зривається
І мандрує по стежках…
Літо квітами приваблює,
Сушить груші на узвар,
Тільки осінь час підтягує
І готує млосний* чар…
Ми, спекотою утомлені,
(Без жари немає дня!)
Все ж нашіптуємо Осені:
“Не прийшла твоя пора…”
*Млосний – який п'янить, дурманить свідомість.
В павутинках меланхолii
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124081602350
Свидетельство о публикации №124081602350
Рецензии