Iще побудь
На різнотрав’я сяду біля річки
І задивлюсь на сині небеса,
На райдугу, хмарок веселі ігри,
З тінистого нап’юся джерела…
Послухаю, як щось шепоче вітер,
З відлунням розмовляє без кінця…
Подумаю урешті-решт про вічне,
Згадаю, як збиралась вся рідня.
Від думки про життя заниє в грудях…
Який же він стрімливий часу плин!
Захочеться відчути свято в буднях,
Позбутись назавжди гірких новин…
І я звернусь до літечка привітно:
“Побудь зі мною трохи ще! Не йди!
З тобою бути разом завжди втішно,
Прошу тебе, для мене час знайди!..”
Почую, як сміється в травах вітер,
Побачу, як злітає в небо птах…
Заб’ється серце в грудях ще гучніше…
“Іще побудь…” – застигне на вустах…
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124081602338
Свидетельство о публикации №124081602338
Рецензии