Ну як ти, літо? Думаєш про осінь?
Щодня гаряче, вже горить трава!
Немов пожежа, твій нестерпний пломінь!
Ну звідки в тебе ця палка жага?
Ти весь уже у гронах винограду,
Нема пшениці, там і тут – рілля.
В садах п’янливо вже від аромату,
Від спеки опустіли і міста.
Світанок розстилає вже тумани,
Завішує серпанками поля.
Розносить вітер у степах дурмани,
У сивині ледь жевріє зоря.
Зникають миті в прикрому мовчанні…
Ілюзії навіюють і сни.
Ти, літо, мабуть, чуєш дні останні,
Бо вже втрачаєш свій колишній блиск…
У прикрому мовчаннi
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124081404442
Свидетельство о публикации №124081404442
Рецензии