Мені не спиться... Ні, таки не спиться.
Як той метелик, думочки мої...
Ну чому їм спокійно не лежиться?
Кудись вони летять в чужі краї...
Ну й я за ними, коли сну не маю,
Побачу може щось, або кого...
Може, того, на кого я чекаю?
О, доленько, зустріти дай свого!
Літа душа до нього спозаранку,
А зараз ніченька, нехай собі дріма,
Недовго вже лишилось до світанку,
В своєму ліжечку ти понудьгуй сама!
Що, не бажаєш бути наодинці?
Помрій, пофантазуй, та не сумуй!
Побач на відстані його тобі гостинці...
І голос бажаний візьми та і почуй!
Пиши думками картину кольорову,
На ній все те, що хочеш наяву,
Побач себе щасливу і здорову,
І на руці обрученьку нову!..
Що, може досить, повертайсь додому,
Розкинься в ліжку, оченьки прикрий,
Хай сон до ранку денну зніме втому,
Благословення прийде ізгори!..
14.08.2024
Не спиться...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2024
Свидетельство о публикации №124081400238
Свидетельство о публикации №124081400238
Рецензии