про барвiнок

Пора;, пора;. Поко;шені поля;
чату;ють пи;льно лиш копи;ці.
Вечі;рній дзвін доліта;є здаля;,
мов па;м'ятка до таємни;ці.
За дзво;ном боввані;є супокі;й.
Без сві;тла ге;ть зника;ють ті;ні,
і розгорта;ється життя; суві;й
од споконві;ку і дони;ні.
О, ди;во, все;світе, о, виднокра;й,
я прочита;в свою; сторі;нку,
перегорта;й її;, не потура;й
цвіті;нню ди;кого барві;нку.
Прости; мене;. Дару;й за простоту;
у моли;товному проха;нні.
Дару;й вічнозеле;ному листу;
вічнозеле;ного коха;ння.
(світлина: Андрій Коцка. «Українка»)


Рецензии