Нема болю

Пливуть міражні караваном дні.
Анабіоз, а може – просто кома.
Без Батьківщини, друзів, без рідні:
Мене убили десять років тому.
Регоче щось і знов по людях б’є.
Там не думки – ну, може, зуби світлі.
Давно волосся дибки не встає:
Чого жахатись – паралелей світу?
Світ милостинь солодкий – та гіркий.
Неначе обцілований кукуєм.
Пропорції обернені такі:
Чим більший стаж – тим менше нарахують.
О, як праві Герасим і Муму!
Твоє віднять – призначила природа.
Спасибі всім! Лиш вирішу, кому –
Отут в сльозах складати вдячні оди!
Чи всім, хто «проти» – там, де бабця «за»
В програмах бід на материнській платі.
Чи брехням-мріям, наче органза,
Чи всім, хто б’є – і взагалі не платить.
Оте і значить: щастя – не з руки:
Тебе немає в списках – в жодній квоті.
Твої давно попшикали зірки.
Твоя константа – й здохнуть на роботі!
Де світ такий глумливий і хисткий.
Де й дзеркала пусті: не ми з тобою.
Де тягне м’язи, жили і кістки:
В пустій душі – давно немає болю.
                24.06.2023