Поки що украинцям

Вулицi-пустелi та пустi хати
Всiх на фарш зганяють ТЦК-кати.
Знищена країна, продана земля -
все вiддав би клоун, та за хабаря.

Що ж мовчиш ти, люде? Плечi пiдiбгав...
Як скотина, дохнеш. Хiба ти не знав,
Що солодкi речi в вуха – не за так,
Що заморський коржик стане мов наждак.

Що тебе, як дурня в цирку, провели,
Щоб пани заморськi жирувать могли
На могилах кучних - лиш твоїх дiтей!
Слiв яких ще гучних? Де той Прометей,

Що тобi запалить вогника в серцях?!
Пiдiймайся, люде... хоч у серцi й жах.
Стiй не на колiнах,-  твердо, в повен зрiст,
Якщо син ти божий, а не сатанiст.

То чортяча влада, губить що народ,
Що не захищае вiд усiх незгод.
Лиш збирає подать, зовсiм озвiрiв -
Крає i виймає душi з матерiв.

А своЇх сховала далi, за кордон.
Мiряє черговий дорогий фасон,
Пьє, живе, гуляє, наче б то й нема
На вiйнi нiкого. Наче й не вiйна...

Стань - один за один, якщо ти не раб!
Встань, Тарас, Наталка, Галка  i Остап!
Не вiддай дитяти ТЦК-катам...

Колоситься жито... Чуєш?

- Не вiддам!


09.08.24. 11:30