На самоті… ти знов на самоті
із білим світом - щирим і нещирим…
Ти просиш снів, патетики і миру
для душ, що десь - занедбані й пусті -
вкрива собою землю на світанку,
мов листя жовтня… Вулична пітьма
закрила світ, і простору тюрма
завмерле серце силує, мов бранку…
І все не так, як п;ятниці здалось…
І щось вже не міняється на щось…
І гір хребти хтось плавить на рівнини…
І ти шукаєш тих собі рівнин,
щоб зрозуміти, врешті, ти - один,
хто став для Нього знов розп;ятим Сином…
На самотi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124080801944
Свидетельство о публикации №124080801944
Рецензии