Дивлюся, Зіночко, і ти не спиш,
Бо наші сни сьогодні заблукали,
А де поділись? Ми ж бо їх чекали,
І я не сплю, то напишу я вірш!
Куди думками зараз ти пішла?
Чи може, як ракета полетіла?
А може, заморилась і присіла?Чи щось побачила, чи, може, щось знайшла?
Так от а я, пишу про нас вірша...
Ти пам'ятаєш, як ми працювали,
Як колективно завжди святкували?
На все була тоді у нас межа...
А що тепер... Лиш спогади зістались,
Ось чую гуркін, знов кудись летить...
І знов у когось серце заболить...
Дні всі гіркі, як той полин, дістались!..
Здолай-мо все, бо ми такого роду...
Хоч цілий день, що білки в колесі,
Ми не змарніли, ще в такій красі...
І роду нашому немає переводу!
Сни поряд вже, то зціплюємо очі,
Нехай ведуть нас сни у ті краї,
Де ми були, чи зовсім не були,
Бо душі наш відпочити хочуть!..
07.08.2024
Безсоння...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2024
Свидетельство о публикации №124080700654
Свидетельство о публикации №124080700654
Рецензии