Відлітає літо
Відлітає літо на пташиних крилах,
Швидко, як метелик, в край тепла летить.
Ось уже все небо у свинцевих ризах,
Листя на деревах від вітрів тремтить…
Забирає літо спеку, сяйво квітів,
Роси сонцесяйні, милий спів пташок,
Грози і тумани, збірку теплих віршів
Про озера й ріки і дзвінкий струмок.
Хочеться ніжніше обійняти літо
І побігти разом на старий ставок.
Прилягти безжурно на духмяне сіно,
В небо задивитись на танок хмарок…
Хочеться сказати літу: “Не прощайся!
Подаруй у серпні радість теплих днів!
Не спіши у вирій, в тучах* не ховайся,
Дай душі наснагу, тишу мирних снів!”
*Туча – те саме, що і хмара.
Вiдлiтаe лiто
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124080603046
Свидетельство о публикации №124080603046
Рецензии