У лабiринтах кави
Я піддаюсь потоку світлих мрій:
Лечу у гай зелений прохолодний,
У край наївних радісних надій.
Усі думки окрилені і вільні,
Не втомлені перебігом подій,
Мені підвладні простори космічні,
Морська стихія, грози і борвій…
Вдихаю пару, йду на голос серця…
Ні логіки у вчинках, ні думок…
Приймаю, як дарунок, ранок серпня,
Іду вперед, не стримуючи крок…
У лабіринтах кави – тиша, спокій,
Душа відпочиває від тривог,
Не відчуває ні часів, ні фобій…
Є тільки я і кава… Ми – удвох…
Свидетельство о публикации №124080200153