Уже і липень покидає нас,
Втомився, треба йти на відпочинок.
Він у спекотних днях знаходив кайф,
В гаях зелених відчував затишок.
Він спокушав нас розмаїттям трав,
Букетами яскравих ніжних квітів,
Утішити хотів багатством барв,
Акордами дзвінких пташиних співів.
Ромашки білі, сині сокирки
Поля і луки щедро прикрашали,
Стелив повсюди з сіна килимки,
А ми його про дощ весь час благали.
Насправді, липень часто догоджав.
Дощами, грозами нагадував про себе.
Нерідко від глибоких ран стогнав,
Тримався за своє бентежне серце.
І ось, букет зібравши запашний,
Насипавши у жмені спілих ягід,
Йде на спочинок Липень в час тяжкий,
Несе в душі глухе відлуння жахів…
Липень йде на спочинок
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124073003868
Свидетельство о публикации №124073003868
Рецензии