про сон-траву та небокрай

Як заб'є; триво;га вко;ло,
Соколи;ця, прощава;й.
Підніма;ються со;коли
борони;ти небокра;й.
Аж до о;брію сяга;ють
чо;рні кри;ла східнякі;в.
Від Десьо;нки до Дуна;ю
б'ють со;коли ворогі;в.
Одяга;ють в домови;ну
де;сить про;ти одного;.
Втім, са;мі у ви;рій ли;нуть...
Постели; їм, сон-траво;.
Соколя;та сизопе;рці
принесли; пога;ну ві;сть.
Посели;лася у се;рці
Соколи;ці лю;та злі;сть.
Потура;ння це сугу;бе —
дба;ти в самозабу;тті;.
Бог єдна;є всіх, хто лю;бить,
у прийде;шньому житті;.


Рецензии