Я бажаю досить рано-вранці,
в час коли не вибирають слів,
доторкнутись кінчиками пальців
до видіння незабутніх снів.
Я жадаю, як натхнення прийде,
за прозрінням, що без слів луна,
розпізнати наяву привиддя
і кричати - це вона, вона !
Це вона не дозволяє спати.
Це вона провісниця розп;ять !
Це у неї непомітні грати
від натуги в серці дзеленчать.
Це від неї світ і морок ночі.
Це вона - життя ! Вона і край...
Це до неї королі охочі.
Втім її не купиш зазвичай.
Це вона походить найшляхетно
від того, Адамова ребра.
Лиш у неї тіні дві, дуетно,
злиті від нестями до утра.
світлина: Огюст Роден. Поцілунок.
про це
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124072806202
Свидетельство о публикации №124072806202
Рецензии
