Отак у думах і живу,
давно топчу свою дорогу.
Нерідко навіть наяву
до неба кличу чи до бога…
Ні, не того, що розп’яли,
а потім так же воскресили,
аби загнать до кабали
дурних людей силенну силу.
А може навіть не дурних,
приземлених і недалеких,
коли біда спіткала їх
під хижий яструбиний клекіт.
До того бога, що Творець,
що дав колись всьому начало,
і зник у душах нанівець
в ці дні всесвітньої печалі.
Що утонув у маячні,
трактатах юдофарисеїв…
Ми гинемо у цій війні.
Війні нової Іудеї!.
22.07.2024, СВ-ФН
Новий хрестовий
© Copyright: Олександр Мачула, 2024
Свидетельство о публикации №124072705129
Свидетельство о публикации №124072705129
Рецензии
