О, люди! Ми – зблиски раптові!
Ми – спалахи світла, ми – сяяння мить!
Зникаємо тихо, як зорі ранкові…
Від думки про Вічність аж серце щемить!..
Ми – люди! Ми – божі створіння
З бажаннями, мріями, смислом життя!
Ми маємо розум і миті прозріння,
Ми знаємо щастя і утиски зла!..
О, я відчуваю, як хвилі ранкові
Торкаються ніжно моєї душі…
О, миті блаженства, хвилини кайфові!..
Життєві дороги, химерні путі…
Реальності миті короткі, як спалах!
А далі – фатальне, як сон, небуття…
Мелодії яви розсипляться в хмарах,
Затихнуть і згаснуть усі почуття…
Спалахи свiтла
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124072401744
Свидетельство о публикации №124072401744
Рецензии