У берега белых берёз натянуты струны.
День ветром по ним проводит, как будто смычком,
и шёпотом падает в волны, как зёрна падают в гумна.
Река обнимает тот шум, как раменами, дном.
На плёсе являются почки белёсые пены,
и плещутся, брызгают, в спор меж собою вступая.
У берега глажу я липкий березовый пень
и сам я стихи и мечты свои в воду кидаю.
На березі білі берези напнуті, мов струни.
День вітром по них потягає, неначе смичком,
і шепотом падає в хвилі, як зерно до клуні.
Ріка обіймає цей шум, мов раменами, дном.
На плесі являються піни білясті бруньки,
розхлюпані бризкають, спір між собою завівши.
На березі там я берези пень гладжу липкий
і кидаю сам до води свої мрії та вірші.
Богдан-Игорь Антонич 1909-1937 Над водою
© Copyright: Алёна Агатова, 2024
Свидетельство о публикации №124072301801
Свидетельство о публикации №124072301801
Рецензии