Повір мені, небо – таке фантастичне!
Тут мріяти можна, літати без крил!
Буває, звичайно, воно норовисте,
Не стримати часом потужних вітрил.
Але ж як приємно в уяві злетіти,
Сидіти на хмарці, дивитись на синь.
Чекати, аж поки не стане темніти,
Сказати Світилу: “Іди вже спочинь!”
З хмаринки зробити байдарку легеньку,
Пустити, сказавши: “Пливи, не журись!”
А потім зійти на яскраву веселку,
Як з гірки, скотитись униз сміючись!..
Поринути можна в лазур, як у море,
Відчути блакиті магічне тепло…
О, небо, яке воно все ж загадкове,
Найдужче – коли розсипає зерно…
Небо фантастичне
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124072004835
Свидетельство о публикации №124072004835
Рецензии