Спогади

 Ти відчайдушно ще
 Чепляєшся душею
 За спогади,
 За відблиски
 Заплутаних думок,
 За їх краплини,
 Які не пересохли
 Оселившись в  серці...
 Тремтять, живучі,
 Наче в темнім небі
 Мерехтіння
 Крихітних зірок.
 Лише під ранок
 Поступово тануть
 В бадьорій прохолоді      
 Ранку...
 Душа їх відпускає
 На світанку.


Рецензии