Палає вечір ген на небосхилі
і карамеллю літо віддає.
Ганяє вітер хмари поріділі,
багряна куля спрагло з моря п’є.
Жара не віддає своїх позицій,
не помагає навіть пальми зонт,
і мозок од спекотних дефініцій
понурено повзе за горизонт…
Рятує дещо моря прохолода,
один із оберегів зазвичай,
але далеко ще у літа кода
і на частунок – вогнянистий чай!.
15.07.2024 СВ
Ще не кода
© Copyright: Олександр Мачула, 2024
Свидетельство о публикации №124071502634
Свидетельство о публикации №124071502634
Рецензии
