Я пригадала,
Як море під вечір штормило,
Хвилі гривасті
Здіймались і падали вниз.
Чайка благала,
І небо зітхало безсило,
Наче вигнанці,
Ховалися хмари за схил.
Небо синіло,
А хвилі – все вище і вище,
В гніві шипіли,
Мов скелі хотіли знести.
Море гуділо,
Здавалось, ще трохи і гримне,
Хвилі чорніли
У мареві сірої мли.
Віяла жахом
Небесна знервована сфера,
Дихала важко
В полоні настирливих дум.
Блискавки раптом
Зірвались з буремного неба,
Кігтями нагло
Впилися у кожний уступ.
Потім все стихло,
Тривога змінилась на спокій,
Пестило море
І скелі, і мокрий пісок.
Сяяли мирно
Зірки у хоромині божій,
Місяць-каное
Доріжку посипав сріблом.
Шторм
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124071303964
Свидетельство о публикации №124071303964
Рецензии